Із раннього дитинства в  українських родинах звучить слово великого Кобзаря. Ми свідомо тягнемося до його віршів, мудрих порад, що він лишив  у рядках.

    Цього сонячного осіннього дня, 10 жовтня, учням 11-А та 8 класу випала чудова нагода пройтися стежками, де ходив сам Тарас Григорович Шевченко.

     Нас усіх вразила  велич Шевченкової гори. Дерева майоріли різними осінніми кольорами, сонечко освітлювало східці, якими було так важко вибратися на гору. І ось ми на місці: з-під густих брів на нас дивиться Шевченко у граніті, внизу простягається широкий Дніпро, калина опустила свої червоні кетяги аж додолу, і тільки вітер куйовдить крони великих кленів навколо. Ми поклали квіти до пам’ятника Тарасу Григоровичу Шевченку- це лише маленький вчинок, яким ми можемо вшанувати пам’ять Кобзаря та його неосяжну мистецьку спадщину,яку він залишив за собою.

      Ми відвідали музей Т.Г.Шевченка, де ознайомилися і пригадали увесь його нелегкий шлях від босоногого дитинства до світового визнання. Ми побачили багато картин, збірок віршів, нагород, документів.

          Подорож до Канева подарувала нам можливість побачити Україну очима Шевченка, ми наповнилися патріотизмом і ще раз переконалися, що шлях нашого народу до визнання  у світі  був тернистим, але  ми подолали все! Ми- українці і маємо нести це ім'я гордо, з високо піднятою головою, як нам це заповідав Кобзар!